В районній бібліотеці відбулась виставка світлин членів ОУН УПА з Лановеччини, присвячена 75-ій річниці УПА.

Історію УПА в світлинах її героїв підготували і впорядкували голова громадської організації «Лановецький меморіал» Сергій Лисак та нащадок вояка УПА, працівниця бібліотеки Людмила Калабура.

Вчитель історії НВК «Лановецька ЗОШ І-ІІІст. №1 – ліцей ім.Ю.Коваля» Ольга Волошина провела паралелі між героями УПА, що була створена і діяла на Україні в середині минулого століття та сучасними героями - воїнами АТО.

«Дуже добре, що в цьому році відзначення 75-ї річниці УПА відбувається з фотографіями, - розпочала свій виступ Ольга Вікторівна. - Тобто нарешті, в умовах сучасної гібридності, коли Росія розпочала свій вид війни – гібридну, ми бачимо обличчя тих, про кого стільки років говорили, а ще більше замовчували. Нажаль, слово «гібридна» можна застосовувати не тільки по відношенню до війни, а й до багатьох сучасних людей. Таке враження, що сучасна людина є гібридною - не можна зрозуміти її суті. Одна й та сама людина каже одне, а робить інше і тому дуже важко визначити, що власне кажучи, вона собою являє. В умовах такої гібридності, присутні тут фото людей є дуже цікавими. Вдивившись в їхні обличчя, ми зможемо дуже добре орієнтуватись у наших політичних реаліях. На світлинах зображені хлопці, яким 18-19 років. Мало є людей, які були старші - більшість з них загинули. Питання: за що загинули? Ніякої української самостійної держави вони не здобули, вони не здобули собі якихось прав, привілеїв, високого становища. Але треба було мати якусь велику, благородну, може романтичну мету - вибороти українську самостійну соборну державу. І вони боролись за неї в умовах протистояння двох тоталітарних режимів: радянського і німецького. І хочу вам сказати, що якби тут поряд з їхніми світлинами були фотографії наших сучасників – атовців, то повірте, що ці обличчя співпадали б за своїми фізіогномічними характеристиками. Це люди, які належать до одного кола, однієї суспільної верстви. Ми можемо звати їх представниками героїчної доби. Таких людей надзвичайно мало. Але навіть оцей невеликий відсоток людей здатний змінити в нашій сучасності не тільки Україну, але я думаю і Європу, і світ. Український майдан, а там так само була молодь, підняв дух багатьом українцям, які, власне, ніколи і не задумувались про політику, але та молодь розворушила і старше, і середнє покоління. Та висока планка, яку вони поставили, буде, я думаю, для вас, учні – гості виставки, світилом. Ви все-таки будете тягнутись вище - до цієї планки.

Тут, у мирних Ланівцях ми всі з вами не задумуємось про те, що в нас в Україні зараз йде війна - така, яка була 75 років тому, хоч і зветься АТО. Просто агресор інший – не нацистський, не радянський, тобто називається по-іншому – російський. Подвиги, які зараз мають місце в АТО, а повірте мені, що це дуже часто саме подвиги,- не менш значущі, ніж ті, що вчиняли хлопці 70-80 років тому. Якщо ви бачили, Президент нагороджував танкіста, який в одному бою підбив три ворожі танки. Петро Порошенко нагороджував також вдову учасника АТО, який підірвався разом з російськими окупантами, але не здався в полон. Які це потрібно було мати людські якості, щоб так стримувати напад ворога!

Отже ми не можемо говорити, що ідеали цієї молоді і молоді 40-х та 50-х років минулого століття відрізняються. І коли говорять, що молоде покоління байдуже і воно ні на що не здатне, я думаю, що сучасні подвиги в АТО підтверджують те, що ідеали хлопців, яких ми називаємо бандерівцями, а колись це було лайливе слово, живуть донині.

Ще хочу сказати, що багатьох із тих хлопців, чиї побратими зображені на фото, ми не знаємо. Багато із них немають могил, багато хтозна де поховані. Але ми не можемо їх забувати. Добре, що є такі ентузіасти в нашому районі і в Україні, які підтримують власне оцю пам'ять, які не шкодують свого часу і сил на пошуки».

З біографіями людей, зображених на світлинах виставки гостей познайомив її упорядник – Сергій Лисак:

«Практично до 90-х років, нащадки вояків УПА старались вберегти своїх дітей від будь-якої інформації про своїх батьків і родичів, щоб не нашкодити їм. Проте процеси демократизації в Україні пройшли дуже швидко. Розкрились архіви СБУ, інші і стали відомими прізвища багатьох людей, засуджених і виселених за повстанську діяльність. Свідки тих подій стали згадувати і про тих, які уже загинули і про яких немає офіційної інформації. Тож Ольга Вікторівна Волошина і я стали займатись цією інформацією і досліджувати повстанський рух на Лановеччині. Тоді ми зібрали фотографії, але нажаль з кожним роком все менше стає людей, які б могли розказати хто на цих фотографіях. Разом з тим є інформація про людей, але немає світлин, тому на виставці вони зображені у вигляді аватарок. Ми це робили з таємною надією, що знайдеться-таки їхнє фото». Цікаво і змістовно Сергій Петрович розповів про кожного, хто зображений на світлинах.

З добіркою літератури відповідного тематичного спрямування познайомила присутніх Людмила Калабура.